Підтверджують це окремі археологічні знахідки '. Письмових джерел, що стосуються цього питання, в дорадян-ський період небагато. У них переважно згадуються поодинокі вироби художніх предметів побуту з кольорових металів. Повніші відомості по художній обробці кольорових металів на Гуцульщині подають Л. Вербицький і В. Шухевич . Проте названі дослідники не розглядали гуцульського художнього металовиробництва в його історичному розвитку, не шукали його коріння в давніх слов’янських традиціях, а схилялись до думки, що воно запозичено від культур Сходу або Заходу.
Питанню вивчення художньої обробки кольорових металів після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною приділено більше уваги. Вже у 1952 р. М. Д. Ма-нучарова згадує про гуцульських майстрів, «які виготовляють чудові вироби з кольорових металів, прикрашені тонкою різьбою і гравіровкою».
Основними і традиційними центрами виробництва художніх промислів з кольорових металів на Гуцульщині були в другій половині XIX і на початку XX ст. села Косівського і Верховинського районів Івано-Франківської обл. та села Вижницького і Путильського районів Чернівецької обл.: Білоберізка, Бистрець, Брусту-рів, Голови, Дихтинець, Довгопілля, Жаб’є, Космач, Косів, Красноїлів, Путала, Річка, Розтоки, Селятин, Со-колівка, Кути, Яблуниця, Ясіня та ін. Тут народні майстри виготовляли з кольорових металів предмети побутово-господарського вжитку, прикраси та інші вироби, здебільшого технікою литва за допомогою глиняної форми («фірми») і дерев’яної моделі («фірмака»). Порубану на куски мідь, латунь чи нейзильбер розтоплювали на вогні у глиняному тиглику («горшєті») або графітовому каганці. Розплавлений метал виливали у випалені глиняні форми. Коли метал застигав, форму розбивали і гарячий готовий виріб опускали у воду, щоб загартувався. Після загартування вигладжували поверхню різцем та напилком.
Найбільше вживаним мотивом було декоративна зброя
Немає коментарів:
Дописати коментар