Обробка металів різанням — це процес зняття різальним інструментом шару металу заготовки (стружки) для надання виробу потрібної форми, заданих розмірів і чистоти поверхні. Види обробки металів різанням розрізняють залежно від конструкції різального інструмента, що застосовують, або від характеру руху інструмента і заготовки при обробці вручну чи на металорізальному верстаті.

Загальні поняття

Способи обробки металів тиском і литтям, як правило, не дають необхідної точності розмірів і чистоти поверхні заготовок (винятки складають спеціальні види лиття і холодне штампування). Тому куванням, штампуванням і литтям в більшості випадків виготовляють заготовки (напівфабрикати), що потребують додаткової обробки. Остаточна обробка виконується різанням, яке полягає в знятті з поверхонь заготовки визначеного шару металу, що залишається спеціально для цього. Шар металу, що знімається з металу, називається припуском на обробку. В результаті видалення припуску заготовка набуває точніших форми, розмірів та заданої шорсткості поверхонь, тобто перетворюється в деталь.

Обробка кольорових металів на Гуцульщині

Художня обробка кольорових металів (мідь, бронза, латунь,) на Гуцульщині має вікові традиції.

Підтверджують це окремі археологічні знахідки '. Письмових джерел, що стосуються цього питання, в дорадян-ський період небагато. У них переважно згадуються поодинокі вироби художніх предметів побуту з кольорових металів. Повніші відомості по художній обробці кольорових металів на Гуцульщині подають Л. Вербицький і В. Шухевич . Проте названі дослідники не розглядали гуцульського художнього металовиробництва в його історичному розвитку, не шукали його коріння в давніх слов’янських традиціях, а схилялись до думки, що воно запозичено від культур Сходу або Заходу.

Питанню вивчення художньої обробки кольорових металів після возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною приділено більше уваги. Вже у 1952 р. М. Д. Ма-нучарова згадує про гуцульських майстрів, «які виготовляють чудові вироби з кольорових металів, прикрашені тонкою різьбою і гравіровкою».

Основними і традиційними центрами виробництва художніх промислів з кольорових металів на Гуцульщині були в другій половині XIX і на початку XX ст. села Косівського і Верховинського районів Івано-Франківської обл. та села Вижницького і Путильського районів Чернівецької обл.: Білоберізка, Бистрець, Брусту-рів, Голови, Дихтинець, Довгопілля, Жаб’є, Космач, Косів, Красноїлів, Путала, Річка, Розтоки, Селятин, Со-колівка, Кути, Яблуниця, Ясіня та ін. Тут народні майстри виготовляли з кольорових металів предмети побутово-господарського вжитку, прикраси та інші вироби, здебільшого технікою литва за допомогою глиняної форми («фірми») і дерев’яної моделі («фірмака»). Порубану на куски мідь, латунь чи нейзильбер розтоплювали на вогні у глиняному тиглику («горшєті») або графітовому каганці. Розплавлений метал виливали у випалені глиняні форми. Коли метал застигав, форму розбивали і гарячий готовий виріб опускали у воду, щоб загартувався. Після загартування вигладжували поверхню різцем та напилком.

Найбільше вживаним мотивом було декоративна зброя 

Художня ковка

(Художня ковка) — обробка металевого виробу методом гарячого кування, що обов'язково має властивості художнього витвору.
Виготовлення виробів виконується на кузні. Дизайнер, який планує художній витвір з кованого металу, враховує можливості поєднання скла з металом, дерева з металом, рослин з металом, а також ландшафтний дизайн в поєднанні з металом. Таким чином в художньому куванні поєднуються інші мистецтва такі як: малювання, різьблення, ландшафтний дизайн та інші.

Історія

Ковальство здавна відоме багатьом народам світу.

Холодне кування самородних золота, срібла, міді, заліза, а також метеоритного заліза було відоме в Єгипті і Передній Азії за кілька тисячоліть до нашої ери.

Гаряче кування з'явилося вперше теж ще до н.е. в Передній Азії, де люди навчилися видобувати мідь з руди.

Обробка металів раніше за інші ремесла відокремилась від землеробства.

До XV—XVI ст.ст. завершилася спеціалізація ковальства за галузями:

• виготовлення зброї (зброярство)
• виготовлення інструментів і реманенту
• виготовлення замкі́в, ключів і деякого іншого хатнього і господарського (підкови для коней) начиння
• виготовлення художніх виробів (художня ковка ґратів, воріт і т.ін.) тощо

В XVI ст. з'явилися перші механічні молоти.

На поч. XIX ст. почали застосовувати машинне штампування.

В сер. XIX ст. Дж.Несміт (Англія) винайшов паровий молот, а наприкінці цього ж століття з'явився гідравлічний прес, який власне і започаткував сучасне промислове виробництво металевих виробів.

У наш час машинізоване ковальство є штампувальним виробництвом металевих виробів, а ковальство домашинне існує як народне ремесло.
Сьогодні ковальство є дуже популярним серед заможного населення, а також в використовується в церковній архітектурі та на міських площах. Зрештою цінується ручне кування, де використовується праця талановитих майстрів та художників. Деякі вироби отримують статус художніх витворів мистецтва. В асортименті справної кузні можна побачити металеві квіти та рослини які майже оживають і є довговічними.

Джерело: Wikipedia

Ковальство